Расскажите о художнике Д.А.Жудине

[раскатов]

Добрый день, дорогие форумчане! Нужна информация о замечательном украинском художнике, общественном деятеле и педагоге Жудине Дмитрии Ананьевиче (1860 – 1942). Основатель Каменец-Подольского общества изящных искусств, которое существовало.
Список участников: Верешкевич И. О. Григорьев Н. Я. Дьяченко М. М. Езерницкий И. А. Жудин Дмитрий Ананьевич, Жудина Ольга Дмитриевна,
Ильинский А. И., Казаринов Л. Н., Климентов Михаил Иванович, Лемониус Ф. В. , Лучинин А. Н. ,Мазинг М. И., Роот Н. Ф.,Рязанский С. А., Филоненко Д. Я. ,Филоненко Ф. Д. Яблонский Л. Г.,
В обществе читались лекции по искусству и устраивались выставки.
Есть сведения что он расписывал Церковь Св. Георгия на Польских фольварках к её 50-ти летнему юбилею в 1911 году. Недавно она реставрировалась и были открыты фрески его работы. Преподавал в Каменецкой мужской гимназии с 1897 – 1913 гг. Имел в городе свою художественную школу. Хотелось бы знать его биографию по подробнее, как до революции, так и начиная с 1918 года до 1942.
Ведь должна же быть хоть какая - то информация, жизнь то ведь такая долгая.
Заранее благодаре.

Добавлено через 4 часа 48 минут
Нашел очень сумбурно написанную биографию на украинском языке. Помогла одна прелесная жительница Каменец-Подольского. Спасибо ей. Начало перевел.
Родился в крестьянской семье в Житомире.(Где учился до Академии? Может в Киевской рисовальной школе у Мурашко ?) Закончил Академию художеств в СПб. (Когда поступил и закончил?) В 1892 году переехал жить в Каменец-Подольский. Преподавал рисование в Мариинской женской гимназии. Был так же учителем рисования и калиграфии в мужской гимназии. (Далее хотелось бы иметь перевод.)
Восени 1896 року Жудін познайомився з майбутнім російським письменником Сергієм Сергєєвим-Ценським, який прибув до Кам'янця-Подільського як учитель-початківець і викладав російську мову у двох старших класах міського училища. І хоч Дмитро Ананійович був старший від Сергія Миколайовича на 15 років, вони швидко знайшли спільні інтереси: разом малювали етюди, мріяли про тривалу мандрівку, розмірковували про літературу та мистецтво [1].
У 1897—1913 роках Жудін роках викладав чистописання та малювання в Кам'янець-Подільській чоловічій гімназії [2]. Одним із його учнів був майбутній театральний художник Михайло Курилко [3].
Слідчі та судові органи міста неодноразово залучали Жудіна як експерта з каліграфії в зв`язку із розслідуванням кримінальних справ, пов`язаних із підробкою документів.
До 50-річчя з дня побудови та освячення церкви святого Георгія в Кам'янці-Подільському, яке відзначалося в жовтні 1911 року, Дмитро Жудін виконав розпис вівтаря та передвівтарної частини храму. Це був, як зазначалося у звіті Георгієвсько-Серафимівського братства, історичний живопис із південноросійською (тобто, українською) орнаментацією [4]. На початку 1980-х років під час реставрації церкви та пристосування її під планетарій в інтер'єрі храму було виявлено живопис Жудіна. Київські художники-реставратори відновили ці розписи [5].
Теплі спогади про Жудіна залишив письменник Павло Богацький, який до 1900 року навчався в Кам'янець-Подільському духовному училищі. Він входив до таємної юнацької організації «Запорізька Січ» (предтечі пластогово руху), що діяла у 1895—1900 роках в училищі. Очолював її учень, який мав чин «полковника», Ісая Сулковский, опікуном організації став художник Жудін. Богацький писав про Дмитра Ананійовича: [6].
«Незабарам після того, як розпочала працю (десь у 1896 р.) “Запорозька Січ” під керівництвом “полковника” І. Сулковського у “Вітна сад” почав вчащати художник Жудін, професор горожанської школи і відомий у місті маляр церков (він саме тоді розмальовував в українському стилі Русько-фільварецьку церкву, що її большевики, як і всі інші, зруйнували). Маляр розташовувався із своїм мальованням, а хлопці робили своє. Скоро присутність його стала тут необхідністю. І запорозька громада визнала його за свого “отамана”. Він почав входити в роботу й розвагу дітей. Він звернув увагу на, так би мовити, ідеологічний бік, справи. Запровадив українську пісню, гру в “загадки”, яких діти села звозили безліч, прищепив замилування до гарних народних оповідань про чудесні явища, розпалив історичну романтику міста Кам'янця, зацікавив його старовиною, його леґендами, показував залишки славного історичного минулого… Після його оповідань ми зрозуміли, що то є любов до Батьківщини, пошана до старших, товариськість, відвага, чесність і все інше, що споює і кріпить товариство…»
Жудін бував за кордоном. Відвідував курси підвищення кваліфікації в Москві, Санкт-Петербурзі, Києві.
1913 року Жудін перевівся на роботу в Санкт-Петербург. Його призначили в реальне училище імені Царевича Алексія Єдиновіруючого братства на посаду вчителя із 1 серпня 1913 року.
Навіть живучи у столиці Російської імперії, Дмитро Ананійович залишався (за даними на 1919 рік) членом Подільського церковного історико-археологічного товариства [7].
Мешкав за адресою: 8-а лінія, 55, квартира 5-а. Помер у блокадному Ленінграді. Поховано на Піскарьовському кладовищі [8].

Как я понял, что в 1919 году он уезжал в Украину и чем занимался потом?

[раскатов]

Осенью 1896 г. ЖУДИН познакомился с будущим российским писателем Сергеем Сергеевым -Ценским, который прибыл в Каменец-Подольского как начинающий учитель и преподавал русский язык в двух старших классах городского училища. И хотя Дмитрий Ананьевич был старше Сергея Николаевича на 15 лет, они быстро нашли общие интересы: вместе рисовали этюды, мечтали о длительное путешествие, рассуждали о литературу и искусство. Следственные и судебные органы города неоднократно привлекали Дмитрия Жудина как эксперта по каллиграфии в связи с расследованием уголовных дел, связанных с подделкой документов.
С 1897-1913 гг. ЖУДИН преподавал чистописания и рисования в Каменец-Подольской мужской гимназии. Одним из его учеников был будущий известный театральный художник Михаил КУРИЛКО. Теплые воспоминания о Дмитрия Жудине оставил писатель Павел БОГАЦКИЙ, который в 1900 г. учился в Каменецком духовном училище. Он входил в тайную юношескую организацию "Запорожская Сечь" (предтечи скаутского движения), которая действовала в 1895-1900 гг. в училище. Возглавлял ее ученик, который имел чин полковника, Исаия СУЛКОВСКИЙ. А опекуном организации стал художник Д.А. ЖУДИН.
1913 г. Дмитрий Ананьевич перевелся на работу в Санкт-Петербург. Его назначили в реальное училище имени Царевича Алексия Единоверческого братства на должность учителя с 1 августа 1913 г. Даже живя в столице Российской империи, Дмитрий Ананьевич оставался (по данным на 1919 год) членом Подольского церковного историко-археологического общества.

После Академии художеств он совершил поездку в Италию.
И ещё с 1902 года был экспонентом С.-Петербургского общества художников.
В 1902 г. выставлял картины по каталогу № 256. «На завтра много уроков»;
Выставка XXXVI выставка «Общества русских акварелистов» - Башня Потоцких в г.Летичев, Подольской губ. (ж.Нива. №9.1917.)
В 1917 г. выставка Товарищества Художников в Москве: Портрет жены; Уездная барышня; № 219. Девушка в берете; 220. Башня Володыевского; 221. У Одесских берегов; 222. Гора Аюдаг в Крыму; 223. В местечке Подольской губ.
Участник выставки 1918 года XXXVIII ВЫСТАВКА КАРТИН ОБЩЕСТВА РУССКИХ АКВАРЕЛИСТОВ в Петрограде, в залах Общества поощрения художеств. После 1918 г. сведения отсутствуют.