Цитата:
Сообщение от художник Федотов
Как гарно сегодня летают всякие наши штучки, показывают на халяву все мировые каналы...Кто теперь не захочет купить себе такие же???...Опять же культурные ценности всуе охраняем от неверных и поднимаем курс отечественной валюты, а значит и отечественный арт рынок спасаем...Скоро все будут понимать, что современные летающие штучки всегда прилетят куда надо и уберут излишнее предложение нефти враз...
|
В Украине в таких случаях говорят "Дурень думкою багатie"
Борис ГРІНЧЕНКО
КАЗКА ДУРЕНЬ ДУМКОЮ БАГАТІЄ
Наш Іван кохавсь у мріях -
Думкою літає
Та скарби усе знаходе,
Гроші здобуває.
Одного разу пішов він
На баштан до пана,
Огірочки молоденькі
Звабили Івана.
Взяв мішок Іван з собою,
Повен щоб набрати,
Та й почав він до баштану
Стиха плазувати.
Читать дальше...
Як підліз до огірочків,
Став він і гадає:
"Це їй-богу мені щастя
Зараз набігає.
Наберу цих огірків я
Повну лантушину,
А тоді візьму за їх я
Добру копійчину.
За ті гроші собі маю
Курочку купити,
А та курочка курчаток
Буде нам водити.
Я візьму оті курчата
Та й пошлю я жінку
Їх продати, і куплю я
За ті гроші свинку.
Наведе мені та свинка
Поросят чимало,
Будуть в мене і ковбаси,
Буде в мене й сало.
Тільки - ні! Ті поросята
Я не буду їсти,
А як виростуть, то й їх я
Теж продам у місті.
За ті ж гроші всі куплю я
Добрую коняку,
І вона роботу буде
Нам робити всяку.
А до того приведе ще
Лошачка такого,
Що швидкішого не буде
Коника ні в кого.
Лошачка того продам я,
Хату щоб купити,-
Біля хати ж щоб садочок,
Вишеньки та квіти.
А там далі і город щоб -
І його чимало,
Бо я хочу, щоб на ньому
Все там виростало.
Огірків теж насаджу я,
Бариша щоб мати...
Тільки горе, що такий то
Вже народ наш клятий:
Не вдержиш і огірочка,
Вирвуть все до краю,
Ну, байдуже, сторожів я
Добрих понаймаю.
А сам вийду потихеньку
Із своєї хати
Та й піду у сторожів тих
Варти вивіряти.
Так піду я понад краєм
Та й гукну: "Не спіте!
Гей, чи чуєте? Город мій
Добре бережіте!"
Та й згукнув Іван, мов справді
В нього вже те діло.
На баштані ж тому двоє
Сторожів сиділо,-
Як почули вони Йвана,
Кинулись до нього
Та й піймали зараз в руки
Із мішком дурного.
Попобили бідолаху,
Мали ще й в'язати...
Та вже вихопився якось
Та мерщій тікати!
Як вернувся, ще довгенько
Чув побиту спину,
Та нікому не хвалився
Про свою причину.
Та вже потім жінці якось
Розказав се діло,
Та - сусіді, трохи згодом
Всюди облетіло.
Почали тоді сміятись:
"Он як наші вміють,
Що думками із нічого
Швидко багатіють!"