[антонсоя]

Описка в заголовке: Василь, а не Всиль!!!
Если добрый Администратор исправит её, буду очень благодарен.

Добавлено через 4 часа 56 минут
В часі німецької окупації в 1941-1944 рр. проживав і виявлявся в Коломиї маляр і графік Василь Дядинюк (1900-1945), що народився в с.Лужницях Могилівського повіту на Поділлі, в родині будівничого церков. З гімназійної лавки вступив у ряди армії УНР і дійшов до ступеня поручника. В 1920 р. був інтернований з частинами армії в Каліші, де почав виявлятися в малярстві, маючи деяку підготовку від батька. Осівши у Львові, Василь Дядинюк заробляв на життя портретами й копіями з творів інших мистців, між ними картини І. Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султанові" й інших.

В 1925 р. Дядинюк вступив до мистецької школи О.Новаківського. хоч не був постійним учнем і часто відвідував майстерню Петра Холодного (старшого), щоб засвоїти монументальне малярство й темперову техніку. А що був проворний, швидко збагнув стиль і техніку виконання поліхромності та іконографії княжої доби. Тому митрополит Андрей Шептицький доручив йому скопіювати старі портрети українських владик ХУІІ-ХУІІІ ст, які находилися на Волині та в монастирі оо Василіян у Вільні.

За стипендією митрополита Андрея Дядинюк виїхав у Західну Европу для поглиблення малярських студій. Спершу копіював архітвори раннього ренесансу, зокрема Фра Анджеліка в музею у Фльоренції, в Італії, згодом у Німеччині, в Дрезденській галереї, потім студіював монументальне малярство в Консерваторії мистецтва й промислу в Парижі. Проте найбільшою школою для Дядинюка було копіювання архитворів Леонарда да Вінчі, Ботічеллі, Рубенса й Рембрандта, що від них Дядинюк засвоїв знання композиції та збагнув секрети малярських технік. В Парижі Дядинюк збагнув майже всі модерні стилі й течії та зумів деякі елементи використовувати у своїй творчості. Риси конструктивізму він застосував у графіці (обкладинка до збірки поезій Е.Маланюка "Земля й залізо" і т.д.), а подекуди й застосовував техніку коляжу. Від 1931 р. Дядинюк працював у Львові, виявлявся в портреті, в реклямовій графіці та якийсь час вів школу релігійного малярства в монастирі Студитів у Львові. Коли йде про стильові риси мистця, він був незалежний, бо впливи Новаківського йому не заважали, хіба що помітні виразніші впливи Холодного в його монументальних творах.

В тому ж періоді Дядинюк закінчив успішно кілька великого формату пано-декорацій для Божого Гробу в церкві Успення Богородиці у Львові, що не вспів закінчити Холодний. Проте, найвартісніші твори із львівських часів Дядинюка, це "Володарі України княжої доби" — кільканадцять композиційних портретів наших князів, в дусі старих іконографічних традицій, хоча з деякими модерними рисами. Цей же цикл виконаний в 1931-1932 рр. сміливим композиційним задумом і технічним виконанням — найбільше досягнення мистця. Згодом вийшов альбом під цим же заголовком. Дядинюка слід би вважати неовізантиністом, але низку інших творів він виконав у протилежному дусі, тому під сталевим аспектом Дядинюк контроверсійний мистець.

Він знаменито збагнув візантинізм, зокрема в монументальних творах, що виразно помітно в монументальній іконі "Успення Богородиці" з 1932 р., для церкви у Страдчі біля Львова, та в проектах церковних поліхромій. В цих найбільш творчо продуктивних часах Дядинюк створив низку портретів різними техніками, як "Митрополит Андрей", "Княгиня Ольга", "Муза", "Леґінь з Криворівні" та інші. Між його творами із станкової графіки найзамітніші композиції портретів гетьманів: Богдан Хмельницький" в овалі, з усякими аксесуарами та інсиґніями, дуже вдалий під композиційним оглядом, трохи споріднений із стилем козацького барока "Гетьман Іван Мазепа" теж в такому дусі, але не надто вдалий, з уваги на вираз обличчя і трафаретний одяг. Тоді Дядинюк виконав теж низку ілюстрацій та обкладинок до українських видань.

В Коломиї Дядинюк не вів своєї школи, навіть не давав приватних уроків. Тоді почав тяжко хворіти, якийсь час лежав у коломийському шпиталі, а втікаючи перед московськими полчищами, помер у Відні 21 січня 1945 гоку. Без найменшого сумніву, в особі Василя Дядинюка українське мистецтво втратило талановиту і яскраву індивідуальність.

Він не створив своєї індивідуальної мистецької мови, навіть самобутньої манери, проте, завдяки великому талантові й бистрому орієнтаційному хистові зайняв виразну позицію в українському мистецтві між двома війнами. А коли брати до уваги, що він умів досконало знайтися в добі мистецтва та в кожному стилі, від візантинізму через барок і класицизм до чистого реалізму, навіть натуралізму, а в додатку ще наймодерніших течій, Василя Дядинюка слід уважати за одного з найвизначніших еклектиків, що дав поважний внесок у скарбницю мистецтва.