1931–1938 - Навчається в Яроповицькій середній школі. Уроки малювання з натури масляними фарбами сільський обдарований хлопчина бере у заїжджого київського художника А. Т. Осадчого.

1935 - Малює олівцями свій перший дитячий портрет Т. Г. Шевченка і сповнений гордості вивішує його для огляду односельчанами під стріхою власної хати.

1938 - Переживши важкі часи голодомору, сім'я Максименків (батьки і троє синів) переїздить до Магнітогорська.

1938-1942 - Роки навчання в Магнітогорській СШ № ЗО. Отримав атестат про середню освіту і намагався добровольцем піти на фронт.

1941-1942 - Навчається в художній студії заслуженого діяча мистецтв РРФСР, народного художника РРФСР, члена-кореспондента Академії мистецтв СРСР, лауреата Державної премії СРСР Б.Д. Дегтярьова, який під час Великої Вітчизняної війни був евакуйований з Москви до Магнітогорська.

1942-1943 - Курсант Таллінського військово-піхотного училища. Навчання проходило у м. Тюмені, куди евакуювалось училище.

1943 - Важке фронтове поранення на підступах до Дніпра.

1943-1945 - Лікування в госпіталі і повернення на фронт.

1945 - Втративши наполовину зір і маючи важке поранення у голову, демобілізований з лав Червоної Армії.

1945-1946 - Навчається в ізостудії під керівництвом Г. Петкова при Магнітогорському палаці металургів.

1946-1948 - Працює художником в художній майстерні „Всекохудожник" м. Магнітогорська і водночас навчається в художній студії, якою керує найавторитетніший художник Уралу, Заслужений діяч мистецтв РРСФР Г. Я. Соловйов.

1948 - Стає кандидатом у члени Спілки радянських художників.

1947-1948 - Поїздки з Магнітогорська до Москви. Брав спеціальні консультації та уроки у видатного живописця І. Є. Грабаря.

1948 - Повернення з Уралу на Україну у м. Рівне. Працює керівником Ізостудії міського Палацу піонерів.

1949-1965 - Переїзд на батьківщину до м. Житомира. Працює консультантом з образотворчого мистецтва Будинку народної творчості, художником художнього фонду УРСР.

1960 - Прийнятий до Спілки художників СРСР. Нагороджений медаллю „За трудовое отличие".

1965-1975 - Головний художник Житомирських художніх майстерень.

1971 - Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

1974 - Присвоєно почесне звання Заслуженого художника України.

1960-2004 - Організовує 14 персональних виставок. З них : 4 республіканські у м. Києві і Всесоюзна у м. Ялті.

1960-2004 - Учасник всесоюзних, республіканських і міжнародних (Лісабон, Прага, Токіо, Тарнов, Загреб, Акрополь і т.д) художніх виставок. Неодноразово обирався до складу правління та ревізійної комісії республіканської Спілки художників України.

1960-2004 - Виїздив на пленер в Крим, Карпати, Чернігівщину, Київ, Хмельниччину, Рівненщину, Тернопіль. Пішки сходив і вималював рідну Житомирщину.

1966 - Керівник творчої групи художників України, яка працювала в Седнівському будинку творчості.

1970-1980 - Творчі подорожі до Білорусі.

1972-1980 - Творчі подорожі на Кавказ.

1979 - Учасник всесоюзного пленеру художник!в-ветсранів війни в будинку творчості ім.. Коровіна в Гурзуфі.

1985 - Нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни І ступеня.

1988 - Керівник творчої групи художників під час Міжнародного пленеру в болгарському місті Плевен.

1988 - Учасник всесоюзного пленеру художників-живописців в будинку творчості ім. Коровіна в Гурзуфі. Художній керівник - заслужений художник РСФСР В. А. Дрезніна.

1989 - Учасник всесоюзного пленеру художникІв-ветеранів в будинку творчості їм.. Коровіна в Гурзуфі. Художній керівник Ю. А. Цишевський.

1990 - Учасник всесоюзного пленеру художників-ветеранів в будинку творчості їм. Коровіна в Гурзуфі. Художній керівник заслужений художник РСФСР А. Д. Соколов.

1992 - За серію пейзажів „Україно моя" присвоєно державну премію України імені Т. Г. Шевченка.

1994 - За значний особистий внесок у розвиток українського образотворчого мистецтва присвоєно почесне звання Народний художник України.

1994-2001 - Поїздки за кордон. Відвідав Італію, Іспанію, Францію і Єгипет.

2004 - художник живе і працює у Житомирі.